Тексти, фото експонатів та графічні матеріали за всіма розділами:
Арустам’ян Жанна Гайківна, Березова Світлана Анатоліївна, Білан Юрій Олександрович, Волковинська Олена Анатоліївна, Клочко Любов Степанівна, Підвисоцька Олена Петрівна, Романовська Тетяна Юхимівна, Хардаєв Володимир Михайлович, Шаміна Тетяна Пилипівна.
Переклад: за рекомендаціями та під керівництвом Юрія Булави переклад текстів з російської мови на українську зробила
Олена Дзюбенко
, а на англійську –
Катерина Петриченко
.
Фотографування панорам і вітрин перших трьох залів музею:
Сергій Зайцев
і
Анатолій Петченко
.
Фотографії і монтаж панорами залів музею:
Сергій Зайцев
.
Сканування графічних зображень:
Віктор Костенко
.
Художник-дизайнер –
Галина Штефан
.
Сканування негативів і малюнків зроблено із використанням технічних засобів фірми Microtek, наданих фірмою “Салтус” (м. Київ, Україна).
Програма створена за допомогою Пакета інструментальних засобів розробки інформаційних систем ГиперМетод 3.0 (м. Санкт-Петербург, Росія).
Запис музики виконано на студії звукозапису Київського республіканського планетарію (м. Київ, Україна).
Роботу над диском закінчено у 2000 р.
При створенні диску використовувалися:
I. Малюнки з каталогів:
Arte in Ucraina. Marco Darrino, Castello di Torre Canavese. – Milano, Italia, 1998. Фотографи: Михайло Андреєв (Київ, Україна) і Ателієр Крафтнер (Відень, Австрія).
Inflate magazine “Air Ukraine”, 2, 1998. Бортовий журнал авіакомпанії “Авіалінії України”. – Київ, 1998.
Фотограф: Михайло Андрееєв (Київ, Україна).
Gold aus Kiew. 170 meisterwerke aus der Schatzkammer der Ukraine. – Wien, Austria, 1993.
Фотограф: Ателієр Крафтнер (Відень, Австрія).
L’or des Steppes. Des Scythes a I’invasion mongole. VIIe siccle av. J.-C. – XIVe ap. J.-C. – Toulouse, France, 1993-1994.
Фотограф: Даніель Моліньє (Франція).
L’oro di Kiev. Toreutica e orefiсeria dal Museo storico dei Preziosi dell’Ucraina (Opere dall’ VIII secolo a.C. al XIII secolo D.s.). – Firenze, Italia, 1987.
Фотограф: В. Жидченко (Україна).
Ого delle steppe dell’Ucraina. – Vicenza, Italia, 1997.
Фотограф: Михайло Андреєв (Київ, Україна).
Scythian gold. Museum of Historic Тreasures of Ukraine. – Tokyo, Japan, 1992.
Фотограф: Ясуюкі Огура (Токіо, Японія).
Scythian gold. Harry N.Abrams, Inc. Publishers. – New York, USA, 1999.
Фотографи: Брюс Уайт (США) і Антон Гардінер (США).
Sjaj ukrajinskih riznica. Umjetnine toreutike I zlatarske umjetnosti Ukrajine od XIII st. pr.n.e. do XX st. – Zagreb, Yugoslaviya, 1989.
Фотограф: Лука Мджеда (Югославія).
Tesori delle Steppe. Cimmeri, Sciti, Sarmati, Unni, Avari e Cazari. – Milano, Italia, 1995-1996.
Фотограф: Михайло Андреєв (Київ, Україна).
Thora und Krone, AusstellingsKatalog des Kunsthistorisches Museum. – Wien, Austria, 1993.
Фотограф: Ателієр Крафтнер (Відень, Австрія).
TresORS d’Ukraine. – Luxembourg, 1997.
Фотографи: Ателієр Крафтнер (Відень, Австрія) і Михайло Андреєв (Київ, Україна).
Золото шелкового пути, АО изд-во "Сан-Эй". – Токио, Япония, 1998.
Фотограф: Михайло Андреєв (Київ, Україна).
II. Відеофрагменти з фільмів:
Відблиск давніх скарбів, Укртелефільм, 1999.
Автор сценарію і режисер: Григорій Десятник.
Спадщина єврейського народу, Укртелефільм, 1999
Величає душа моя Господа
(виставка іконописних творів з колекцій Національного музею історії
України та його філії – Музею історичних коштовностей України)
Учасники проекту:
Білан Юрій Олександрович, Литовченко Антоніна Володимирівна, Шульга Анатолій Валерійович, Федоренко Ігор Іванович, Панченко Михайло Васильович, Жарких Микола Іванович, Блаженко Сергій Вікторович, Суздальський Сергій Станіславович, Каштанов Володимир Васильович.
Дана версія бази містить 1662 інформаційні блоки (вершини), 1.2 авторських аркуши тексту, 133 зображення
Роботу над диском закінчено 24 грудня 2003 р., до 40-річчя Музею історичних коштовностей України
Електронний носій присвячений виставці іконописних творів, що була відкрита 12 лютого 2003 року в Музеї історичних коштовностей України за благословення Намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври Преосвященнішого Павла, єпископа Вишгородського.
Експозиція виставки займала два зали. У першому з них було представлено ікони Богородичного циклу XVIII–XIX століть (24) з колекції Національного музею історії України, а також предмети богослужіння з Музею історичних коштовностей України: емалеві медальйони-дробниці (9), Євангелія у срібних золочених окладах (2) та срібна лампада. У другому залі було виставлено роботи сучасних художників Свято-Троїцької іконописної майстерні з м. Суми (14 ікон), іконописно-реставраційної майстерні Свято-Успенської Києво-Печерської лаври з м. Києва (36 ікон), а також Палехської іконописної школи з м. Палех, Росія (14 ікон).
На виставці можна було ознайомитися з житійними іконами Пресвятої Богородиці: “Різдво Пресвятої Богородиці”, “Благовіщення”, “Розп’яття Христове з предстоячими”, “Зішесття Святого Духа на апостолів”, “Успіння Пресвятої Богородиці”. В іконах Богоматері іконописці зобразили Пречисту Діву в різні хвилини її духовного життя (“Втамуй мої печалі”, “Охтирська Пресвята “Богородиця Страсна”, “Неопалима Купина”, “Покров Пресвятої Богородиці”, “Всіх скорботних радість”). Ці ікони передали музею правоохоронні органи України, які затримали їх від незаконного пересування через Держкордон України. А реставратори Національного науково-реставраційного центру, Національного музею історії України та Музею історичних коштовностей України повернули їх до життя.
На електронному носії є також церковна музика, до якої входить 18 піснеспівів всенощного бдіння у виконанні митрополичого хору Києво-Печерської лаври під управлінням М.С. Литвиненко та Internet інформація (список сайтів) про іконопис та іконописні майстерні (за станом на грудень 2003 р.).
Бібліографічний довідник включає 1494 записи, структуровані за тематичною ознакою. Довідник складено на основі 10-ти томної історичної бібліографії України, виданої протягом 1998-2002 рр.: Жарких М.І. Бібліографія старої України 1240-1800 рр.- Київ : Прайм-М, 1998 (зошит 1); 2000 (зошити 2-3, 4); 2001 (зошити 5-6, 7); 2002 (зошити 8, 9-10).
В цілому видання включає дані про більш як 40 тис. робіт, багато з яких анотовані короткими довідками, а також оснащені шифрами Національної бібліотеки ім. Г.В. Вернадського.
Великий курган ранньоскіфського часу на Київщині.
Дослідження. Статті. Ілюстрації
Учасники проекту:
Білан Юрій Олександрович, Жарких Микола Іванович, Каштанов Володимир Васильович, Клочко Дмитро Вікторович, Колосов Юрій Геннадійович, Костюк Ірина Олександрівна, Панченко Михайло Васильович, Пукліна Ольга Олександрівна, Скорий Сергій Анатолійович, Солтис Олег Борисович.
Дана версія бази містить 158 вершин, 2 авторських аркуші тексту, 141 зображення.
Додатково надані слідуючі матеріали у вигляді PDF-файлів:
Звіт про археологічні розкопки кургана біля с. Іванковичі у 1994 р.
Скорый С.А., Солтыс О.Б., Белан Ю.А. Большой курган эпохи скифской архаики на Киевщине // РА. - № 4. - 2001.
Тереножкін О.І. Курган біля с. Глеваха // Археологія. - Т. IX. - 1954.
Петровська Є.О. Курган VI ст. до н.е. біля с. Мала Офірна на Київщині // Археологія. - Т. XXI. - 1968.
Відеофрагмент про розкопки 1994 р.
Роботу над диском закінчено 3 січня 2006 р.
Метою даного проекту було найбільш повне висвітлення питань, пов’язаних з вивченням однієї з найцікавіших пам’яток ранньоскіфського часу, що була розкопана на території Київщини в середині 90-х років XX ст. Розкопки проведені експедицією Відділу охорони пам’яток археології Київського обласного Управління культури (нині - Обласний центр з охорони пам’яток історії, археології і мистецтва Управління культури і туризму Київської обласної держадміністрації).
Курган поблизу села Іванковичі в Київському Подніпров’ї, досліджений в 1994 р., входить до числа найбільших курганів ранньоскіфського часу в Дніпровському Лісостеповому Правобережжі (разом з Переп’ятихою і курганом поблизу с. Глеваха). Останець насипу, що зберігся до початку розкопок, мав висоту близько 7 м. Він міг мати висоту більш ніж 10 м при діаметрі не менше 60–70 м.
Під насипом знаходилася єдина могила – великий дерев’яний склеп в ямі, над яким була встановлена шатроподібна конструкція з радіально розташованих колод, устелених очеретом, і обнесені дерновими вальками. Стіни могили обшиті обаполом, а на дні встановлений поміст з дощок. Усередині поховання закопано шість опорних стовпів, на які спиралися укладені вздовж могили три могутні дубові обаполи перекриття. Другий накат був виконаний з поперечно укладених дощок.
Курган пограбований у давнину, ще до того, як звалилася шатрова конструкція над могилою. Проте, в похованні збереглися предмети інвентарю, що визначають дату пам’ятки кінцем VII – початком VI ст. до н.е.
Розміри насипу і могили дозволяють вважати, що похований за життя мав дуже високий соціальний статус. Ряд рис обряду не характерний для поховальної практики населення Лісостепу скіфського періоду, і свідчить про зв’язок похованого із степовим скіфським світом. Не виключено, що він був вождем одного з скіфських племен, що входили до кочового контингенту, який просунувся до Східноєвропейського Лісостепу з території Північного Кавказу на завершальному етапі або по закінченні скіфських передньоазійських походів.
Повну версію веб-проекту можна завантажити тут:
Сучасне ювелірне мистецтво України
Учасники проекту:
Білан Юрій Олександрович, Березова Світлана Анатоліївна, Волковинська Олена Анатоліївна, Жарких Микола Іванович, Клочко Дмитро Вікторович, Палатна Світлана Григорівна, Панченко Михайло Васильович, Строкова Людмила Володимирівна
Дана версія бази містить 473 інформаційні блоки (вершини), 0.16 авторських аркуші тексту, 413 зображень
Роботу над диском закінчено 18.10.2006 р.
Диск присвячено виставці “Сучасне ювелірне мистецтво України”, яка проходила з 10 червня до 11 вересня 2006 р. в Музеї історичних коштовностей України. Її відвідало понад 4.5 тисячі чоловік. Вона є результатом багаторічної співпраці Музею історичних коштовностей України з сучасними майстрами ювелірного мистецтва. Ознайомлення з їх творчістю сприяє підвищенню уваги широких кіл відвідувачів до багатих та різноманітних граней української та світової культури. Всього на виставці представлено 414 експонатів (враховуючи фондові матеріали): це роботи 66 сучасних майстрів із різних регіонів України та двох київських фірм. Серед них є 235 нових робіт 35 ювелірів та 150 робіт, які ще у 70-80-х роках XX ст. надійшли до фондів Музею історичних коштовностей України від 39 ювелірів. Причому семеро з них (Балибердін В.І., Жданов Ю.Н., Капітонов С.Б., Хоменко В.Ф., Міхальянц О.А., Косигін Л.І., Сєров С.М.) надали на цю виставку 113 нових робіт (46 їх витворів вже є в збірці музею і також представлені на виставці). Ще 29 нових експонатів надали два київських виробництва – кооператив “Усмішка” (20) і ювелірна фірма “Золото 77” (9).
Представлений на цьому диску проект можна назвати електронним варіантом експозиції, завдяки чому існування виставки продовжується на необмежений час. Диск побудовано на ілюстративних та текстових матеріалах, наданих науковцями музею та учасниками виставки, однак структура та сервісні можливості бази даних дозволяють зробити її основою для наступних проектів.
Повну версію веб-проекту можна завантажити тут:
Художнє срібло Європи XV – XX ст.
(з колекцій Музею історичних коштовностей України)
Учасники проекту:
Білан Юрій Олександрович, Березова Світлана Анатоліївна, Волковинська Олена Анатоліївна, Жарких Микола Іванович, Клочко Дмитро Вікторович, Палатна Світлана Григорівна, Панченко Михайло Васильович, Романовська Тетяна Юхимівна, Старченко Олена Василівна, Шарапата Олександр Олександрович
Дана версія бази містить 732 інформаційні блоки (вершини), 2,66 авторських аркушів тексту, 586 зображень
Робота над диском закінчена 16.01.2008 р.
В Музеї історичних коштовностей України зберігається колекція "Художнє срібло Європи XV – початку ХХ ст.", яка налічує понад 400 одиниць – церковні і світські прикраси. Найвиразніші витвори з цієї колекції були представлені на виставці, яка проводилась в Музеї історичних коштовностей у 2004 р.
Цей каталог представляє творчість більше 100 майстрів Європи: з Німеччини, Польщі, Австрії, Угорщини, Нідерландів, Франції, Італії, Швеції. Особливе місце серед представлених в каталозі виробів займають роботи німецьких майстрів по сріблу, створені в уславлених художніх центрах Німеччини – Нюрнберзі, Аугсбурзі, Гамбурзі, Брауншвейзі, Кенігсберзі, Берліні.
Майже половину колекції складає польське художнє срібло, яке відрізняється особливою різноманітністю предметів як світського, так і церковного призначення. Воно представлено такими центрами ювелірного виробництва, як Вроцлав, Гданськ, Варшава, Краків, Глогув, Стшелін, Стшегом, Олава.
Інші ювелірні центри Європи представлені, переважно, столовим сріблом і світськими прикрасами, що були виконані з XVIII до початку ХХ ст. у стилях, характерних для різних періодів ювелірного мистецтва.
У такому широкому обсязі вперше представлено найбільше в Україні зібрання робіт європейських сріблярів.
Повну версію веб-проекту можна завантажити тут:
Музей історичних коштовностей України
Учасники проекту:
Білан Юрій Олександрович, Березова Світлана Анатоліївна, Буряк Наталія Віталіївна, Васіна Зінаїда Олександрівна, Волковинська Олена Анатоліївна, Жарких Микола Іванович, Каштанов Володимир Васильович, Клочко Дмитро Вікторович, Клочко Любов Степанівна, Палатна Світлана Григорівна, Панченко Михайло Васильович, Підвисоцька Олена Петрівна, Романовська Тетяна Юхимівна, Старченко Олена Василівна, Хардаєв Володимир Михайлович, Шаміна Тетяна Пилипівна, Шарапата Олександр Олександрович
Дана версія бази містить 1028 інформаційних блоків (вершин), 12,63 авторських аркушів тексту, 746 зображень
Робота над диском закінчена 23.12.2008 р.
Електронний носій присвячений Музею історичних коштовностей України – філії Національного музею історії України, який було відкрито для відвідувачів у січні 1969 р.
Більшу частину зібрання Музею складають матеріали археологічних досліджень. Вже понад 200 років археологи вивчають кургани – земляні споруди над похованнями. В них знаходять прикраси зброї, вуздечок, вбрання, ритуальних речей, які відбивають культуру кіммерійців, скіфів, сарматів. Ці племена владарювали на території сучасної України більш ніж тисячу років: з ІX ст. до н.е. до IV ст. н.е. і відіграли значну роль у світовій історії.
Центрами ювелірного виробництва на той час були переважно грецькі міста-колонії, засновані в Північному Причорномор’ї у VII–V ст. до н.е. Грецькі майстри виготовляли ювелірні прикраси й на замовлення місцевої знаті з урахуванням їх смаків.
Великий розділ експозиції розповідає про епоху середньовіччя. Це історія багатьох племен і народів, що змінювали один одного в степовій зоні України з IV до XIV ст. У вітринах музею можна побачити коштовні оздоби, притаманні тюркомовним народам – гунам, аварам, печенігам, половцям, а також монголам.
Неабиякий інтерес становлять вироби східнослов’янських ювелірів VI–VIII ст. та майстрів Київської Русі ІХ–ХІІІ ст.
Значну частину зібрання Музею складають вироби декоративно-ужиткового мистецтва українських і російських майстрів XVI–XX ст., демонструється також колекція єврейського культового срібла XVIII–XX ст. Завершує експозицію найбільше в Україні зібрання робіт західноєвропейських ювелірів XVI–XX ст.
Крім того, на диску є статті, присвячені історії створення музею та формування його колекцій, а також міжнародній виставковій діяльності.
Торашилди з колекцій Музею історичних коштовностей України
Учасники проекту:
Білан Юрій Олександрович, Волковинська Олена Анатоліївна, Жарких Микола Іванович, Клочко Дмитро Вікторович, Палатна Світлана Григорівна, Панченко Михайло Васильович, Підвисоцька Олена Петрівна, Полознова Віра Георгіївна, Романовська Тетяна Юхимівна, Савченко Тетяна Миколаївна, Старченко Олена Василівна, Строкова Людмила Володимирівна
.
Дана версія бази містить 0,47 авторських аркушів тексту, 272 зображення (105 фото експонатів і 167 – їх деталей та клейм), а також 28 зображень аналогій і 43 зображення для термінологічного словника.
Робота над диском закінчена 27.12.2010 р.
Колекція Торашилдів у зібранні Музею історичних коштовностей України є найбільшою у світі, і вже тому її можна назвати унікальною. Вона складається з виробів, які у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. були вилучені з синагог на території України та з часом опинилися у Всеукраїнському історичному музеї ім. Т.Г. Шевченка у Києві та Всеукраїнському музеї єврейської культури ім. Менделе Мойхер Сфорима в Одесі.
Ці пам’ятки єврейського мистецтва датуються періодом ХVIII – початку ХХ ст. Здебільшого вони були виготовлені у містечках Волині та Поділля, деякі, виходячи з клейм, написів та стилістичних особливостей, в таких містах як Берлін, Варшава, Відень, Одеса, Житомир, Київ, Львів, Кіровоград, Золотоноша та ін.
Щит Тори або "тас", як їх називають на івриті, "циц" — на ідиш, належить до традиційного кола предметів, які супроводжують синагогальну дію, пов’язану з основною святинею для євреїв – Торою.
Торашилди використовують з досить давніх часів. Спочатку це були таблиці з іменами меценатів, а з часом, в середні віки, вироби набувають особливої функції, на них з’являються спеціальні пенали для невеликих таблиць з назвами свят, які слугували своєрідними закладками. Їх використовували для того, щоб визначити який вірш Тори необхідно читати на те чи інше свято. Та все ж таки, більшість Торашилдів зроблені як данина Закону Господньому і були прикрасою сувою.
Торашилди зазвичай робили у вигляді пластин, які мали прямокутну або квадратну форму, аркоподібну верхню частину та ланцюг для підвішування до сувою. Рідше зустрічаються таси у вигляді геральдичного щита з картушами. Декоративний простір сповнений рослинними візерунками та символічними зображеннями: Скрижалі, Арон-Гакодеш, корони, колони Яхін та Боаз, леви, грифони, єдинороги та ін. Значна частина Торашилдів має написи івритом або ідиш, що є важливим джерелом інформації.
За традицією Торашилди дарували синагогам та молитовним домам у зв’язку з урочистими, радісними або сумними подіями в житті єврейської сім’ї.
Ці декоративні пластини несуть у собі крізь віки відбиток долі певної єврейської родини та цілого народу. Торашилди складають одну з найбільш яскравих сторінок в народному мистецтві євреїв України.
Скіфські кургани Дніпропетровщини
(за матеріалами Музею історичних коштовностей України)
Учасники проекту:
Білан Юрій Олександрович, Березова Світлана Анатоліївна, Васіна Зінаїда Олександрівна, Жарких Микола Іванович, Каштанов Володимир Васильович, Клочко Дмитро Вікторович, Онищенко Олександр Анатолійович, Панченко Михайло Васильович, Підвисоцька Олена Петрівна, к.і.н., Полін Сергій Васильович, Шаміна Тетяна Пилипівна.
База даних містить 2056 інформаційних блоків з 12.51 обліково-видавничих аркушів тексту, 762 фотографії, 475 креслень і малюнків, 15 карт.
Робота над диском закінчена 12.06.2011 р.
Всього в зводі описано 56 скіфських курганів, в яких досліджено 110 поховань кінця VI – початку III ст. до н.е. Вони були розташовані в 6-ти районах Дніпропетровщини: Апостолівському , Криворізькому, Нікопольському, Новомосковському, Солонянському і Томаківському.
У цьому електронному каталозі вперше в повному обсязі узагальнені відомості про музейні матеріали, включаючи детальну інформацію про кургани, в яких вони були виявлені. Цінність роботи підвищує введення в науковий оббіг інформації про пам’ятки, що не були раніше опубликовані. Це кургани поблизу с. Рахманівка Криворізького району (розкопки Л.П. Крилової, 1964 р.), з оточення Чортомлика поблизу с. Чкалове Нікопольського району (розкопки В.Ю. Мурзіна, 1984-1985 рр.) та поблизу сел Вищетарасівка, Володимирівка, Виводове і Долинське Томаківського району (розкопки М.М. Чередниченко, 1975 р.).
Електронний каталог складається з ряду розділів. В перших двох з них приведено загальні відомості про Дніпропетровську область, історію дослідження скіфських курганів у цьому регіоні, а також про їх структуру та методику розкопок у дореволюційний час, радянський і пострадянський періоди.
Третій розділ присвячений опису давньогрецьким істориком Геродотом (V ст. до н.е.) поховального обряду скіфських царів і локалізації загадкової області Гери, де їх ховали в VI – V ст. до н.е.
У наступному розділі можна ознайомитися з стислою історією дослідження скіфських курганів Дніпропетровщини.
До самого великого, п’ятого, розділу входить звід пам’яток. В ньому є відомості про місце розташування кургану, час дослідження та про його дослідників. Приведено данні про структуру курганного насипу, його конструктивні особливості, а також про кількість, конструкцію та датування розкопаних поховань і знайденому в них інвентарю (в особливості про предмети, що зберігаються в музейній колекції). Для ілюстрування цієї частини зводу використано карти області та районів, на яких відмічено місця розташування курганів; схеми розташування курганних груп, а також надані креслення загальних планів і розрізів курганів і поховань, фотографії та прорисовки знахідок з колекції МІКУ, що були відзняті у різних ракурсах з виділенням необхідних деталей.
Інформація по курганах доповнена біографічними даними та фотографіями 48 осіб, які тим чи іншим чином пов’язані з дослідженними пам’ятками, що приведені у зводі. Є також посилання на Науковий архів Інституту археології НАН України та літературу, де вони опубліковані. В кінці приведено інформацію про міжнародні виставки, на яких експонувався ряд представлених у зводі матеріалів.
У цілому, електронний каталог побудований за енциклопедичним принципом, завдяки якому він представляє багатий довідковий матеріал для всіх, хто цікавиться стародавньою історією Східної Європи. Значна кількість ілюстрацій утримує великі можливості для наукової атрибутації предметів музейного фонду, вибору лекційного матеріалу та ін.
Створена база даних передбачає подальший розвиток і може бути доповнена матеріалами з організацій, у яких також зберігаються знахідки з вказаних пам’яток.
