https://home-docktor.ru/

ХУДОЖНЄ СРІБЛО ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ XV – початку XX ст.

Експозиція

ХУДОЖНЄ СРІБЛО ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ XV – початку XX ст.

Збірки пам’яток ужиткового мистецтва, які зберігаються в музеї, різноманітні та надзвичайно цікаві. Значну частину їх становлять срібні вироби, виготовлені західноєвропейськими майстрами в XV – на початку XX ст. Глибоке наукове дослідження цих виробів розпочалося тільки в 1998 році, тому деякі з них ще потребують детальнішого вивчення.

Високий рівень виконання предметів, що походять з найвідоміших ювелірних центрів Європи, широкі хронологічні рамки колекції свідчать про її велику цінність, хоча у своїй основі вона не була цілісним зібранням. „Біографія” цих предметів має багато білих плям, адже про історію комплектування колекції майже нічого невідомо. В ній в основному представлено вироби золотарства тих країн, з якими Україну пов’язувала спільна історична доля, або країн, з якими Україна підтримувала тісні торгівельні відносини. Колекція нараховує близько 400 предметів, що представляють творчість майже 100 майстрів з різних країн Європи. Виконані в різних стилях – від готики до модерну, ці зразки дають уявлення про розвиток ювелірного мистецтва в Німеччині, Польщі, Угорщині, Нідерландах, Франції, Італії, Швеції, Австрії. Найранішими за часом є два потири XV ст., виготовлені угорськими майстрами.

Досить великою кількістю експонатів представлено Німеччину, її виробам з художнього металу належить чільне місце в західноєвропейському ювелірному мистецтві. Багата на срібні копальні Німеччина мала відомі центри з виготовлення художнього срібла у Нюрнберзі, Аугсбурзі, Гамбургу, Брауншвейгу, Кенігсберзі, Берліні. Там працювала ціла плеяда майстрів з високою технічною виучкою, великим досвідом. Завдяки їхнім невтомним творчим пошукам було створено таке розмаїття видів срібного посуду та декоративних виробів, якого не спромоглася створити жодна країна Європи.

Серед німецьких художніх центрів пальма першості належить Нюрнберзькому. Вже в XIII ст. Нюрнберг отримав право імперського міста. Він був значним торгівельним центром, який з кінця XV до початку XVII ст. переживав пору найвищого розвитку ювелірної майстерності. Саме тоді найбільше виготовлялось предметів з дорогоцінних металів, які поширювалися на ринках не тільки Німеччини, а й поза її межами. Нюрнберзькі майстри особливо уславилися виготовленням різноманітних кубків: подвійних, дзвонико- подібних, „ананасних”, „виноградних”; у вигляді кораблів, фігур людей або тварин. Вони прикрашалися карбованими, гравірованими, емалевими візерунками, фігурними композиціями. У подальшому історична ситуація склалась не на користь Нюрнберга. Внаслідок Тридцятирічної війни добробут міста було підірвано, й Нюрнберг втратив свою колишню велич. Місце провідного художнього центру зайняло вільне місто Аугсбург, для якого XVII і XVIII століття стали епохою найвищого розквіту золотарства. Цьому сприяли передусім такі фактори, як наявність срібних копалень, великі багатства міста як центру торгівлі, вигідне розташування Аугсбурга на шляхах сполучення. У колекції музею представлено твори провідних аугсбурзьких майстрів: Йоганна Флікера III, Абрагама Варембергера, Давида та Габрієля Бессманів, Каспара Кольба, Йоганна Карла Штіппелдея та ін. Серед цих творів вирізняються предмети, виготовлені в стилі бароко. У період раннього бароко переважають мотиви так званого кнорпельверку, тобто хрящоподібного орнаменту, та рольверку орнаменту, складеного з розкатаних стрічок чи ремінців, що скручуються у спіралі та утворюють різноманітні картуші. Поступово, вже в добу пізнього бароко, ці орнаментальні візерунки витісняються рослинним декором з великих квіток, в’язок плодів, гірлянд. Таке оздоблення притаманне вишуканим декоративним блюдам, якими славилися аугсбурзькі золотарі. Не менш відомими були й аугсбурзькі емальєри, вироби яких вирізнялися яскравою колірною гамою, тонкою прорисовкою деталей, чіткістю композицій.

Значним ювелірним центром був і Кенігсберг, відомий виготовленням масивних кухлів. Як і в усій Європі, в період ренесансу та бароко кухлі та деякі інші предмети часто прикрашались автентичними монетами і медалями. Унікальним у колекції музею можна вважати кухоль такого ґатунку, виконаний провідним кенігсберзьким майстром Петером Шонемарком.

Майже половину західноєвропейських виробів зі срібла, що зберігаються в Музеї історичних коштов- ностей України, становлять польські срібні предмети світського і церковного призначення. Їх представ- лено відомими центрами ювелірного виробництва Польщі у містах Вроцлав, Гданськ, Варшава, Краків, Глогув, Стшелін, Стшегом, Олава.

Найчисленнішими є вироби XVI – початку XIX ст. з Вроцлава. Відомий у літературі також як Бреслау, Вроцлав разом із Сілезією входив до складу Австрійської монархії Габсбургів, а з 1742 року перебував під владою Пруссії. Лише після Другої світової війни його повернуто Польщі. Вроцлав зберігав почесне місце найзначнішого центру ювелірного виробництва Сілезії аж до XX ст. Судячи з представлених в Музеї вроцлавських виробів, можна говорити про високу майстерність його золотарів на всіх етапах розвитку ювелірного виробництва – від ренесансу до класицизму. Про це свідчать і імена 29 провідних майстрів, які репрезентують цю колекцію. Серед них – Йорг Шлефусс, Ганс Хокке, Крістіан Ментцель, Готфрід Хайнтце, Тобіас Шир, Томас Бейл та інші.

Гданськ – головний морський порт і торговельний центр Польщі. Протягом декількох століть він був також одним з найбільших осередків художньої культури, в тому числі й золотарства. Найвищий розквіт ювелірне виробництво в місті переживало у другій половині XVII ст. Гданські майстри створювали і предмети культового характеру, і побутові вироби: столовий посуд, посудини для пиття, прибори для сервірування столу тощо. Найбільш повно та різноманітно представлено гданські вироби доби бароко. Це творчий доробок таких провідних майстрів, як Натанаел Шлаубіц, Крістіан Піхгіль, Ернст Кадау II, Якоб Бекгаузен та інші. Як і в інших ювелірних осередках, в Гданську працювали цілі родини, клани золотарів, твори яких вирізнялися характерними лише для них особливостями технологічних прийомів та декорування, відтворенням певних міфологічних та біблійних композицій.

Срібні вироби Варшави XIX ст. дають змогу достатньо повно уявити основні напрямки польського золотар- ства того часу. Варшавський класицизм представлено в збірці Музею творами Яна Мацея Шварца і Шимона Станецького з характерними для них виваженими пропорціями та декором, що підкреслюють благородний силует предмета. В першій половині XIX ст. в Варшаві було закладено перші ювелірні фабрики, серед яких найвідомішою є фабрика Йозефа Фраже та Кароля Філіппа Мальча. Заснована в 1828 році Мальчем фірма в 1867 році перейшла до його спадкоємців і проіснувала до 1939 року.

Вишуканістю форм та оригінальністю декору вирізняються представлені у зібранні Музею роботи віден- ських майстрів. З початку XIX ст. Відень стає одним з провідних центрів золотарства в Європі. Столовий посуд у стилі неорококо, виготовлений в Відні, можна побачити майже в усіх країнах Європи.

Колекція західноєвропейських виробів зі срібла є не тільки важливим джерелом для вивчення етапів розвитку стильових напрямків, художньої майстерності ювелірів. Передусім вона дає змогу насолод- жуватися красою та дивуватися незвичайними та невичерпними можливостями людського таланту.

<<Назад

сайт создан компанией